Білий перець – це висушені зрілі плоди тропічної перцевої ліани. З плодів цієї ж рослини, але прибраних раніше терміну, отримують такі прянощі, як чорний та зелений перець.
Запах і смак білого перцю ніжніший, делікатніший і тонший, ніж у чорного.
Колір цієї пряності в дійсності брудно-білий або світло-сірий.
Білий перець використовують як у цілому вигляді (горошок), так й у меленому. Його кулінарне застосування близько застосуванню чорного перцю, але є й виключення: білий перець не кладуть у солодкі страви та напої. Пряність особливо хороша там, де пекучість і гострота чорного перцю була б недоречна.
Ця пряність добре відтіняє смак різних страв із м'яса, риби, овочів: супів, заливного, відвареного філе тощо, а також використовується в маринадах і світлих соусах. У деяких випадках краще використання меленого перцю.
Білий перець горошок вводять на початку теплової обробки, а після проварювання витягають, особливо якщо готується друга страва або підлива. Орієнтовна норма закладки – до 1 г на порцію.
Білий перець добре поєднується з гірчицею, базиліком, естрагоном, паприкою, цибулею, майораном, м'ятою, розмарином, чебрецем, імбиром, ялівцем та іншими прянощами.
Чим більше й яскравіше горошини білого перцю, тим він кращий. Але все таки справжній тест на якість – не зовнішній вигляд, а аромат подрібненої горошини (він повинен бути сильним) та її гострота (вона має бути суттєвою, але з деяким відтінком м'якості та делікатності).
Білий перець покращує роботу шлунково-кишкового тракту, допомагає при простудних і гострих респіраторних захворюваннях, знімає спазми, стимулює кровообіг, приводить у норму обмін речовин і сприяє більш активному спалюванню калорій.
У медицині XIX століття ліки на основі білого перцю вважалися найдієвішим засобом при геморої.
Білий перець горошком можна замінити білим меленим, для м'ясних страв – чорним горошком, а для рибних та інших негострих страв – зеленим перцем.