Пряність під назвою білий перець – це зрілі висушені плоди тропічної перцевої ліани. З тієї самої ліани, але з нестиглих плодів, отримують чорний та зелений перець.
Запах і смак білого перцю ніжніший, делікатніший та тонший, ніж у чорного.
Колір меленої прянощі не білий, як можна було б припустити з назви, а світло-сірий, іноді зі слабким коричневим відтінком.
Білий перець використовують як у цілому вигляді (горошком), так і в меленому. Його кулінарне застосування близько до застосування чорного перцю, але є й виключення: білий перець не кладуть у солодкі страви та напої. Пряність особливо хороша там, де пекучість і гострота чорного перцю була б недоречна.
Мелений білий перець додають у супи, салати, соуси, м'ясні та рибні фарші, кладуть у шніцелі, ромштекс, відварене м'ясо (яловичину, телятину) та інші гарячі другі страви, вироби з тіста, наприклад, пельмені.
Довга теплова обробка меленого білого перцю небажана – це може додати страві гіркоту і неприємний запах. Тому закладати його слід за кілька хвилин до закінчення тушіння або варіння. Орієнтовна норма – до 1 г на порцію.
Ця пряність добре поєднується з гірчицею, базиліком, естрагоном, паприкою, цибулею, майораном, м'ятою, розмарином, чебрецем, імбиром, ялівцем та іншими прянощами.
Хороший мелений білий перець повинен мати досить сильний аромат та істотну гостроту, а його колір має бути ближче до білого, ніж до сірого.
Але краще все ж купувати перець горошком і розмелювати його безпосередньо перед приготуванням їжі.
Білий перець покращує роботу шлунково-кишкового тракту, допомагає при простудних і гострих респіраторних захворюваннях, знімає спазми, стимулює кровообіг, приводить у норму обмін речовин і сприяє більш активному спалюванню калорій.
У медицині XIX століття ліки на основі білого перцю вважалися найдієвішим засобом при геморої.
Білий перець мелений можна замінити білим горошком або чорним меленим, а для рибних та інших негострих страв – зеленим перцем.