М'ята перцева – окультурений гібрид багаторічних трав сімейства губоцвітих, що мають родову назву М'ята.
Запашніше м'яти трави не знайти. Впізнають її не стільки за зовнішнім виглядом, скільки за запахом. Варто понюхати волохату гілочку або розтерти сушену м'яту пальцями, як приємний, властивий цій рослині запах обдасть вас і пряністю, і пахощами, і якимось легким холодком.
Смак у неї освіжаючий та трохи гіркуватий (тому вона й перцева).
Через характерний запах і смак сушеної м'яти перцевої немає прянощі, яка могла б її замінити.
Застосування в домашній кулінарії знаходить як свіжа, так й сушена м'ята перцева. У свіжому вигляді її часто використовують як добавку до пікантних страв із баранини та птиці.
Застосування сушеної меленої м'яти у виготовленні самих різних борошняних виробів, особливо у випічці (булочки, пироги, пиріжки, кондитерські вироби) має велику практику. Кулінари багатьох європейських країн використовують цю пряність як приправу до різних овочів (томатів, огірків, картоплі, капусти, моркви) і бобових, для поліпшення смаку і запаху різноманітних соусів.
Починаючи з найдавніших часів і до цього дня перцеву м'яту використовують у виготовленні освіжаючих і прохолодних напоїв, особливо літніх: морсах, компотах, киселях, сиропах. Особливою популярністю у багатьох народів користується чай із м'ятою, який не тільки дуже смачний, але й надзвичайно корисний.
Дозування цієї пряної трави має бути мінімальним. Середня норма застосування свіжої м'яти – 1-5 г, сушеної – 0,2-0,5 г на одну порцію. Закладати її у страви слід за 5-10 хвилин до готовності.
М'яту зазвичай використовують самостійно і не комбінують з іншими прянощами. Тому вона досить рідко входить у приправи (суміші прянощів). Одне з небагатьох застосувань м'яти в приправах – для бобових.
Роль перцевої м'яти в народній медицині дуже велика. А тому в більшості домашніх аптечок можна знайти її нарівні з ромашкою. Вона має противірусну і антибактеріальну активність при застуді, є жарознижуючим, протизапальним, антисептичним і судинорозширювальним засобом. Використовують м'яту також для зняття головного болю, при мігрені. Наприклад, свіже листя просто прикладаються до скронь.
Крім того, м'ята перцева має застосування при лікуванні деяких шкірних захворювань, при запальних процесах, опіках, ранах, виразках або фурункулах, а подрібнену сушену м'яту застосовують для прискорення дозрівання наривів.
Цю пряну траву активно використовують при зубних болях, таких як карієс, запаленнях ясен або стоматиті.
Застосовується м'ята перцева при нервовому збудженні та при проявах симптомів морської хвороби, тому що ця пряність може оптимізувати мозковий кровообіг.
М'ятний чай допомагає при нудоті та нападах блювоти. Настій м'яти перцевої можна ефективно використовувати при шлунково-кишкових захворюваннях, а також спазмах. Теплий відвар м'яти або чай сприяють відтоку і секреції жовчі, що важливо при жовчнокам'яній хворобі. Ця трава входить до складу багатьох чайних лікувальних зборів, які використовують для профілактики або лікування хвороб шлунка, кишечника, печінки.
П'ють відвар м'яти також при хрипоті та осиплості голосу, а також при бронхіті, ларингіті та інших захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Але слід пам'ятати, що регулярне вживання цього напою знижує збудливість, зокрема сексуальну :)
Є достовірна інформація про те, що вже стародавні єгиптяни вирощували та використовували листя м'яти для вирішення своїх шлункових проблем, перш за все, нетравлення. Від них її перейняли стародавні греки та римляни, які використовували цю траву в тих самих цілях. А ось використання м'яти в кулінарних цілях у ті далекі часи достовірного підтвердження не має.
У Західній Європі поширення м'яти як популярного засобу при хворобах шлунка і порушеннях менструального циклу відноситься до XVIII століття, а перша її згадка (у новітній історії) як лікувального засобу – Лондонська фармакопея 1721 р.
Однак м'ята стародавнього світу і сучасна – це не одне й те саме: перцева м'ята, яку ми сьогодні використовуємо і як пряність, і як лікувальний засіб – це результат гібридизації, виконаної у кінці XVII століття в передмісті Лондона.