На вигляд темно-коричневий, іноді майже чорний бутон гвоздики й справді нагадує гвоздик, але дуже витончений, із капелюшком у вигляді кульки та загостреним "хвостиком".
Смак у цієї прянощі гіркуватий, пекучий. Гвоздика має зігріваючу дію, від неї в роті трошки німіє.
Аромат у неї солодкий, сильний, у капелюшка бутона – тонкіший і складніший, у стебла – різкіший і гіркіший.
Гвоздику кладуть у різноманітні страви з м'яса, птиці, риби, макаронних виробів, грибів, овочів і фруктів, холодні закуски, супи, салати, каші, рагу, плов, паштети, сирні пасти, маринади, соління, соуси, приправи, кондитерські вироби та десерти, компоти, соки, пунші, лікери та вина.
У солодкі страви рекомендується класти капелюшки цілої прянощі, а в маринади, страви з риби та м'яса – її стебла.
Цілою гвоздикою прикрашають страви.
Є кілька кулінарних правил, пов'язаних з цією пряністю.
Тривала теплова обробка при високих температурах позбавляє гвоздику аромату і робить смак їжі надмірно гірким, тому чим пізніше закладають пряність, тим тонше виходить смак і запах приготованих страв. Додавати гвоздику в бульйони, супи, плови, компоти краще за 3-5 хвилин до готовності, в м'ясні страви – за 10 хвилин до готовності, в маринади – одночасно з іншими компонентами.
Слід пам'ятати, що у варених, тушкованих блюдах і маринадах краще використовувати цілу гвоздику, в інших випадках – мелену.
Ця пряність використовується в дуже невеликих дозах, оскільки надає їжі сильний специфічний аромат.
Гвоздика добре поєднується з корицею, імбиром, чорним і духмяним перцем, чилі, куркумою, коріандром, гірчицею, кардамоном, кмином, мускатним горіхом, майораном, лавровим листом та багатьма іншими прянощами.
Якість цільної пряності легко перевірити в домашніх умовах. Гвоздика повинна мати червоно-коричневий колір, бути маслянистою на дотик і еластичною: якісна пряність гнеться навіть у висушеному вигляді, а якщо натиснути на папір, залишає явний слід олії.
Якщо з силою провести по "ніжці" цілої гвоздики нігтем, то у якісної пряності на поверхні виступить олія, а у пересушеній або старій нічого подібного не спостерігається.
Крім застосування загальних принципів при виборі спецій: сильний аромат, цілісність і величина бутонів, якість цілої гвоздики можна перевірити, влаштувавши їй тест на плавучість у холодній воді:
високоякісна гвоздика потоне,
хорошої якості буде плавати вертикально, "головкою" вгору,
погана буде лежати на воді горизонтально.
Гвоздику з глибокої давнини використовують як ліки.
Ефірна олія, що міститься в цій прянощі, – хороший антисептичний і тонізуючий засіб. Вона знімає запальні процеси при захворюваннях вуха, горла і носа, допомагає при зубному болю, поліпшує роботу шлунка і печінки, має протипухлинну і протипаразитарну дію, нормалізує артеріальний тиск при гіпотонії, позбавляє від судом, спазм, гикавки, активізує кровообіг.
Гвоздичну олію застосовують і зовнішньо: при бородавках, мозолях, виразках, фурункулах, ранах, які погано гояться, прищах і запаленнях.
Настій гвоздики дають породіллям оскільки ця пряність підсилює тонус матки і прискорює процес пологів.
Запах цієї пряності допомагає сконцентруватися, покращує пам'ять, сприяє нормалізації менструального циклу, відновленню сил після розумової та фізичної перенапруги.
!!! Гвоздику в лікувальних цілях не можна використовувати:
при захворюваннях нервової системи,
підвищеному артеріальному тиску,
а також під час вагітності.
!!! Гвоздику не рекомендується вживати дітям до 2 років і літнім людям після 70 років і з обережністю вагітним жінкам.
Гвоздика – дуже сильна і своєрідна пряність, тому цілу можна замінити лише меленою :)