Уцхо-сунелі – це висушені стручки гуньби блакитної (пажитника блакитного). По запаху вони нагадують боби фенугрека-шамбали, які є насінням гуньби сінної (пажитника сінного).
"Уцхо-сунелі" в прямому перекладі з грузинської означає "іноземний (чужий) аромат". На підставі цього деякі роблять висновок, що рослина була в країну завезена, ймовірно, з Ірану. Але в дійсності у блакитного пажитника дуже обмежений ареал (територія поширення) – він росте лише в малій північній гірській частині Грузії. Тому для більшої частини країни, де уцхо-сунелі – дуже шанована пряність, він є "чужим".
Також назву "уцхо-сунелі" можна перекласти й як "раптовий запах", що може бути пов'язано з прихованим ароматом блакитного пажитника, який проявляється лише після сушіння.
Ця апетитна і ароматна пряність є ідеальною приправою для м'ясних і рибних страв, а також до овочевих і м'ясних супів і підливок. Однак, у всіх випадках стручки використовують не цілими – у страви додають мелений уцхо-сунелі.
У зовсім іншому вигляді блакитний пажитник зустрічається в їжі альпійського регіону – як сушена трава. На заході Альп, в Швейцарії, його додають в кілька сортів сиру, а на півдні Альп, в Південному Тіролі, він надає особливий колорит місцевиму житньому хлібу.
Зазвичай вважається, що в соліннях краще використовувати насіння або стручки блакитного пажитника, проте сильний і стійкий запах має і сушена зелень – стверджують, що пахнуть навіть столітні гербарії. При цьому, свіжа рослина нічим не пахне.
Гуньба блакитна – високовітамінна рослина: багата на вітаміни Р і С, містить каротин.
Її приймають як відхаркувальний і протизапальний засіб. Насіння уцхо-сунелі підвищує апетит, сприятливе при фурункулах, екземі. У народній медицині ряду країн їм лікують хвороби очей, епілепсію.
У разі необхідності уцхо-сунелі можна замінити пажитником, тільки кількість пряності треба дещо зменшити.